Найстрашніше у світі – це війна...

Найстрашніше і найбезглуздіше у світі – це війна. Протягом 10 років наші молоді солдати приймали участь у воєнних діях на території Афганістану. Серед них були і наші земляки – односельці: Середа Сергій Іванович, старший сержант, нагороджений нагрудним знаком « Гвардія», медаллю «За відвагу» (помер 2017 році); Долгош Сергій Степанович, старший прапорщик нагороджений медалями « За бойові заслуги», « За бездоганну службу», має Подяку від вдячного Афганського Народу; Косолапов Іван Олександрович був водієм, нагороджений знаками «Воїн - спортсмен», « Відмінник Радянської Армії» грамотою «За успіхи в бойовій і політичній підготовці» та ювілейною медаллю до 70 річчя Збройних Сил СРСР «За мужність», і у 2004році медаллю «За заслуги» (ІІІ ступеня) від Української Спілки ветеранів Афганістану; Манько Олексій Іванович - майор, кавалер ордена Червоної Зірки, який загинув під час виконання інтернаціонального обов'язку в республіці Афганістан.

Рогов Віктор Леонідович брав участь у збройному конфлікті, виконуючи інтернаціональний обов’язок в Арабській Республіці Египет (1973 рік).Нагороджений медалями « За воїнську доблесть», «За бездоганну службу», Грамотою Верховної Ради « За мужність при виконанні інтернаціонального обов’язку» .

Ми повинні пам’ятати тих, хто її пережив, тих, хто не дожив, не доспівав, не докохав…

Тож 15 лютого, у скорботний День пам’яті воїнів – інтернаціоналістів, учні восьмого класу зустрілися біля пам’ятника з Косолаповим О.І., ветераном війни в Афганістані. Олександр Іванович розповів школярам про нелегкі воєнні будні, про військову дружбу, людську честь, мудрість і гідність і без зайвого пафосу зазначив, що кожен би вчинив так, як довелося їм – молодим 18 -20 річним хлопцям у ті роки.

І заблищала на очах скупа чоловіча сльоза, коли згадував своїх товаришів, яким довелося повернутися на Батьківщину в «чорних тюльпанах».

На хрест сусідній похилився тато,

Похнюпилися братики малі –

В селі ховали воїна – солдата,

У мирному вкраїнському селі.

Ховали інтернаціоналіста,

Блищала гулко цинкова труна,

Нестерпно пахло тополиним листом,

І плач жіночий танув, як струна.

Діти поклали квіти до пам’ятника та привітали ветерана.

А в школі, у куточку Пам’яті завмерли біля фотографії майора Манька О.І., хвилиною мовчання вшановуючи пам'ять всіх, хто загинув у Афганістані.