Година пам’яті…

8 вересня ми святкуємо 77-му річницю визволення Донбасу від нацистських загарбників.

На годину пам’яті , присвяченій цій даті, зібралися жителі Степненського старостинського округу та старшокласники Степнянського ЗЗСО.

Бо живуть у пам’яті народу

Його вірні дочки і сини,

Ті, що не вернулися з походів

Грізної, великої війни.

Відкрила урочистий захід директорка Степненського БК Г.І.Яремич.

Виконуючий обов’язки старости Степненського старостинського округу Шаповалов Г.В. нагадав присутнім події того страшного часу. Адже жертвами нацистської окупації стали сотні тисяч наших земляків.

Дорогою ціною було здобуто визволення Донбасу: близько 279 тисяч громадян загинуло на території Сталінської області та понад 100 тисяч на території Ворошиловградської області.

І на нашому меморіальному комплексі поховано трьох воїнів – героїв, які полягли в бою , що вівся на території села Солодке:

- гвардії лейтенант Лаппо Юрій Миколайович,1921 року народження, уродженець Старопільського краю міста , П’ятигорська,

- гвардії старший сержант Чупін Василь Михайлович, 1903 року народження, уродженець Молотовської області Ворошиловського району Абрамівської сільської ради села Чупіно.

- санітарка Зібаєва Ніна Єгорівна, 1926 року народження, уродженка Смоленської області міста Єлець.

Сільський староста закликав пам’ятати тих хто боровся проти нацизму, тих хто приніс визволення нашому краю, тих , хто визволяв Україну… Живих і мертвих…

Далі до слова був запрошений директор відділення Єлєновське ТОВ «Агрофірми « Агротіс» Мозговий В.В.

У виступі він зазначив, що на жаль нам також довелося побачити на власні очі, що таке війна. Що таке відчуття болю в душі, коли здригається рідна земля , спалахують домівки та гинуть мирні жителі. Це надзвичайно тяжке випробування. І тепер ми всі до кінця розуміємо значення слова МИР, і якими складними є кроки до мирних днів та щасливого майбутнього.

Героїчний шлях ветеранів – це невичерпне джерело нашого натхнення , сили духу й віри в світле майбутнє нашої громади та нашої країни. Ми всім серцем продовжуємо вірити , що незабаром неодмінно настане мир та злагода в нашому суспільстві.

Оголошено хвилину мовчання. Звучить метроном, і в цей час кожен згадує рідних, що не повернулися чи пропали безвісти у роки другої світової війни, адже кожна сім’я зазнала таких втрат.

З почуттям скорботи і вдячності покладаємо квіти до обеліска. Низький уклін і глибока шана фронтовикам за мужність та самовіддане служіння своєму народу.

Їх життя , їх помисли високі,

Котрим не судилось розцвісти.

Закликають мир ясний і спокій,

Як зіницю ока, берегти.