Вишиванка - наша національна святиня

Я рідний край та мову солов’їну У вишивку свою вплела, в нитки. Я прославляю рідну Україну, Яскраві вишиваючи квітки. Душею я до полотна пристану Та настелю на ньому краєвид. Я іншою ніколи вже не стану Під впливом промайнулих літ. Ольга Вишневська

Споконвіку вишиванка для українців була не просто одягом, а оберегом — символом здоров’я, краси, щасливої долі та єднання з душею свого народу. Всесвітній день вишиванки — свято національної єдності, адже воно об’єднує українців незалежно від їх місця проживання, віросповідання або політичних поглядів.

Ось і в нашому закладі освіти пройшли цікаві виховні заходи до Дня вишиванки. Так учні 2-го класу під час заходу «Вишиваночка моя» занурились у захопливу подорож до витоків виникнення цього свята і взагалі самої вишиванки. Відкриттям для другокласників стало, що українська вишиванка має надзвичайно давнє походження. Численні дослідження свідчать, що вишите вбрання створювали ще до VI ст.. Проте, зразки української вишивки з тих часів, на жаль, не збереглися. А дівчат зацікавив той факт, що вишивати національний одяг бралися тільки жінки, адже саме вони дарували виробу потужну позитивну енергетику, а вишиванка символізувала добро, вірність та любов. Це ремесло матері передавали своїм донькам, бабусі, онукам. Другокласники дізналися що у кожному регіоні України техніка вишивання, орнамент, традиційні кольори, якими вишивають сорочку є різними, тому створення цього унікального одягу потребує ще і знань своєї історії та історії рідного краю. Після набутих знань на учнів чекала вікторина, з цікавими запитаннями. На завершення заходу діти пірнули у світ поезії та мистецтва – послухали та виконали пісні про вишиванку, та навіть спробували створити власний орнамент, по що не на тканині а на папері, але початок покладено!

Вишиванка для українця — наша національна святиня, яка символізує і несе в собі духовне багатство, високу мудрість і зв’язок багатьох поколінь. Український народ ставиться до вишиваної сорочки як до святині. Вишиванки передавалися з роду в рід, зберігалися і зберігаються досі як сімейна реліквія.

Педагог-організатор Бойко Н.І.