До Дня пам’яті жертв політичних репресій, Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Ці дві трагічні календарно близькі дати кожного року нагадують нам страшні часи, які зостались незагоєною раною в історії нашої Батьківщини та в серцях її громадян. Свіча пам’яті в душі кожного з нас спалахує яскравіше, змушуючи переглядати історичні події в контексті нових реалій.

Микола Зеров

(1890-1937)

Різдвяна тиша повагом зійшла На місто пообіднє присмеркове. На білий іній, на вбрання святкове Заноситься рідка холодна мла.

Мов більма з помережаного скла, Вітрини дивляться в лице зимове, І з гомоном розтріпаної мови Чужа веселість мимо нас пройшла.

Та багатьом уже немає свята. Колись весела і червона дата Як чорна цифірь нині промайне —

І лиш нудьгу всередині сколише, І скаже місяцеві стріть мене Примарою холодного безгрішшя.

Разом зі скорботою зріє розуміння , що якщо ми, прагнучи позитиву, забудемо – страшне повториться знову. Тож пам’ятаймо…