Cлаветні постаті України

Четвертого лютого учні 8 класу підготували та провели інформаційну лінійку, на якій розповіли про того, хто має заслужене місце в історії української культури ХХ століття, але про кого незаслужено забули майже всі, крім вузьких фахівців і купки інтелектуалів.Його ім’я — Климент Квітка. Сьогодні 140 років від дня народження видатного митця.

Він був етнографом, фольклористом, музикознавцем, котрий зібрав і записав, зберіг для нащадків шість тисяч народних пісень. Близько двохсот із них використали українські та російські композитори як теми для симфонічно-інструментальних творів. Найвидатніші хорові композиції Миколи Леонтовича також створено на мелодії, записані ним. А ще він зумів за півстоліття активної наукової діяльності видати близько сотні наукових праць.

У квітні 1929 року Всеукраїнська академія наук висунула кандидатуру К.Квітки на обрання дійсним академіком, і тільки політичні ігри з обранням академіків-більшовиків стали на заваді цьому заслуженому відзначенню наукових заслуг. А помер він 19 вересня 1953 року, поза Україною, в Москві, куди його закинула лиха доля, перед тим двічі провівши через сталінські в’язниці й табори.

Климент Квітка - першорядна величина світової науки й національної культури. Але пересічний українець не знає Климента Квітку взагалі. А от пересічний український гуманітарій Квітку знає, але переважно не як ученого, а як чоловіка Лариси Петрівни Косач, знаної як Леся Українка.

Стосунки Лесі Українки та Климента Квітки видавалися викликом дуже багатьом сучасникам. А познайомилися вони 1898 року в Києві на одному з вечорів університетського літературно-артистичного товариства. Уже відому поетесу зацікавив юнак, закоханий в українську народну пісню. Леся добре розуміла, яке значення має професійна робота із запису та вивчення народної творчості, отже, щирий інтерес до музичного фольклору та фаховість суджень нового знайомого привернули її до Квітки. Вона запропонувала йому занотувати пісні, які вона знала, й перші записи з Лесиного голосу Климент зробив ще тоді. І робив їх потім увесь час упродовж їхнього спільного життя...

Після смерті Лесі Українки Климент Квітка поринув у роботу. Служіння Україні в часи УНР стало частиною цієї роботи, але головною тут була наука. Феноменальна ерудиція дозволяла вченому працювати в галузі порівняльного музикознавства не лише всіх слов’янських, а й тюркських та угро-фінських народів, хоча головний інтерес його

досліджень зосереджувався на українській народній музиці.